Занижений тиск у зимових шинах є однією з найпоширеніших і водночас найнебезпечніших помилок під час зимової експлуатації автомобіля. Багато водіїв помилково вважають, що м’яка шина краще тримається за сніг і лід, тому свідомо знижують тиск або просто не контролюють його після настання морозів. На практиці такий підхід призводить не до покращення зчеплення, а до комплексного погіршення безпеки, керованості та ресурсу гуми.
У зимових умовах повітря в шинах стискається через низьку температуру, і тиск природно падає. Якщо восени шини були накачані до правильних значень, то вже при перших стабільних морозах вони можуть опинитися з тиском нижче норми на 0,2–0,4 бар. Для водія це часто непомітно візуально, але з точки зору роботи шини різниця є критичною. Занижений тиск означає, що шина постійно працює в режимі надмірної деформації, який не закладений виробником.
Першою проблемою стає зміна плями контакту з дорогою. При недостатньому тиску протектор притискається до покриття нерівномірно, основне навантаження переходить на плечові зони шини. У результаті автомобіль втрачає чіткість реакцій на кермо, керування стає «ватним», а корекція траєкторії потребує більше часу. На слизькій зимовій дорозі ці затримки можуть бути критичними, особливо під час екстреного маневру або об’їзду перешкоди.
Другою серйозною небезпекою є збільшення гальмівного шляху. Занижений тиск не покращує зчеплення, як часто думають, а навпаки погіршує його. Через деформацію шини ламелі працюють не в оптимальному режимі, протектор «зминається», і ефективність гальмування на льоду або укатаному снігу знижується. Навіть при справній ABS автомобіль потребує більше метрів для повної зупинки, ніж на правильно накачаних шинах.
Окремо варто звернути увагу на перегрів. Хоча взимку температура повітря низька, всередині шини при русі з заниженим тиском утворюється надлишкове тепло. Постійна деформація боковини призводить до нагріву внутрішніх шарів, що прискорює старіння гумової суміші та підвищує ризик внутрішніх пошкоджень каркаса. Ці дефекти часто не видно зовні, але саме вони стають причиною раптових розривів або «гриж».
Занижений тиск особливо небезпечний для б/в зимових шин. Навіть якісна гума з Європи має певний вік і вже втратила частину еластичності. Робота такої шини в режимі постійного недокачування різко скорочує її залишковий ресурс. Плечові зони протектора стираються значно швидше, ніж центральна частина, і навіть при достатній загальній глибині протектора шина стає непридатною для безпечної експлуатації.
Для важчих автомобілів, таких як кросовери, мінівени та авто з повним приводом, проблема заниженого тиску проявляється ще гостріше. Висока маса створює додаткове навантаження на шину, і навіть невелике відхилення від рекомендованих значень призводить до втрати стійкості в поворотах. Автомобіль починає сильніше кренитися, погіршується контроль над задньою віссю, зростає ризик заносу при скиданні газу або різкому гальмуванні.
Ще один аспект, який часто ігнорують, — це вплив заниженого тиску на паливну економічність і загальну стабільність автомобіля на трасі. Недокачані шини мають вищий опір коченню, через що двигун працює з більшим навантаженням. Взимку це поєднується з нестабільною поведінкою на швидкості, коли автомобіль гірше тримає прямолінійний рух і сильніше реагує на колійність або боковий вітер.
Занижений тиск у зимових шинах є не дрібною неточністю, а прямим фактором ризику. Він погіршує керованість, збільшує гальмівний шлях, прискорює знос гуми і підвищує ймовірність серйозних пошкоджень шини. Регулярний контроль тиску і підтримання його на рівні, рекомендованому виробником автомобіля, є однією з найпростіших, але водночас найефективніших дій для забезпечення безпечної зимової їзди, особливо при використанні б/в зимових шин.
